Спостерігач

Почну з запитання однієї клієнтки: «Чи можу я отримати психологічну травму, не будучи у зоні бойових дій?» Так. Ми говоримо про травму спостерігача, коли людина виявляється свідком заподіяння шкоди іншому. Це стає причиною стресу. У деяких випадках може розвинутись гострий стресовий розлад. Реакція на опосередкований вплив може бути дуже сильною і виражатися в низці симптомів:

• неконтрольовані і настирливі тривожні думки, що повторюються, або сни про подію; • нездатність відчувати задоволення; • дратівливість чи спалахи гніву, відстороненість від людей; • змінені відчуття реальності, коли здається, що час сповільнився або що ви ніби у трансі; • почуття пригніченості чи збудженості; • порушення сну, апетиту, сексуальної активності; • посилення шкідливих звичок; • проблеми з концентрацією уваги та пам’яттю; • нав’язливі дії, наприклад, постійний скролінг новин, прокручування почутого чи побаченого у голові.

Зараз можна почути, що спостерігачам нема на що скаржитися, адже фізично вони знаходяться в безпеці і їхні проблеми не такі значущі. Але це не так. Не варто мірятися, кому важче, але важливо визнати, що всі люди відчувають зараз стрес. Для нашої психіки не так важливо, загроза реальна або гостра стресова реакція можлива в обох випадках. І всім доведеться впоратися з індивідуальними наслідками.

А значить через стрес із гострої фази перейде в хронічну. Напруга залишиться, але симптоми будуть стертішими: фонова тривога, труднощі з фокусуванням уваги, сном, підтриманням звичного рівня активності та настрою.

У ситуації гострого стресу обрій планування різко скоротився — надто непередбачувана ситуація навколо. Багато хто втратив почуття контролю над своїм життям. Тому насамперед складіть собі міні-план, відповівши на такі питання: 1. Чи загрожує щось вашому життю в найближчі пару тижнів? Якщо так, випишіть ризики і що ви можете зробити з ними. Які ресурси у вас є для цього, чого не вистачає? Складіть план.2. Подумайте про своїх близьких. Чи загрожує щось їхньому життю та благополуччю протягом двох наступних тижнів? Чи треба щось з цим робити? Якщо так, повторіть усе, що описано вище.3. Якщо найближчим часом вам не потрібно приймати термінових і радикальних рішень, подумайте, як житимете в ці два тижні.4. Складіть міні-план створення почуття опори.

Як відчути почуття опори:

1.Зміцнюйте стосунки з людьми

Пройти через гострий стрес нам допомагає розділяти переживання з людьми, поряд з якими ми відчуваємо себе безпечно. Не завжди це можуть бути родичі, але дуже важливо знайти «своїх». У цей період людині важливо не лише отримувати підтримку — мати можливість говорити про те, що трапилося, і свої переживання в довірчій атмосфері, а й надавати її іншим. Процес обов’язково має бути двостороннім.

Співчуючи і співпереживаючи іншій людині, ми відчуваємо, що не безпорадні і можемо на щось впливати.

Запитайте у близької людини, що ви можете для неї зробити. Так допомога буде ціннішою, ніж якщо ви діятимете, виходячи зі своїх здогадів і уявлень.

2.Фокусуйтесь на зоні свого контролю

У житті завжди залишається те, що ми можемо вплинути. Думки, почуття, цінності та вибір інших людей поза вашою владою. Але у ваших руках ваше життя, думки, цінності, вибір і те, як ви про себе зараз дбаєте.

Зміцнюйте почуття стабільності і передбачуваності за рахунок рутини, що повторюється: процесу підготовки до сну, звичних ритуалів харчування. Можна заощадити сили прийняття маленьких рішень. Наприклад, виберіть на тиждень кілька комплектів одягу і не замислюйтеся вранці, що одягти. Рухайтеся так часто, як можете (стрибайте, присідайте, розімніть шию, пройдіться сходами) – це допомагає завершити цикл реакції на стрес і зняти напругу.

3.Спирайтеся на свої цінності та смисли

Коли все навколо руйнується, коли неможливо передбачити, що чекає в майбутньому, опорою може стати знання про ті цінності, які дозволяють відчувати себе людиною.

Знайдіть 15-20 хвилин наодинці з собою і дайте відповідь на кілька запитань: • Якою людиною я хочу бути навіть у найважчих ситуаціях? • Як я хочу згадувати себе і свою поведінку, коли все це закінчиться? • Що в мене ніхто не зможе відібрати – моє почуття гумору, здатність бачити хороше в людях, уміння співчувати іньше?

Намітьте на найближчий тиждень хоча б одну дію, через яку ви зможете реалізувати свою цінність. При прийнятті важливих рішень згадуйте свої цінності і орієнтуйтеся на них.

Всім нам мира та спокою.

Бенедищук І. Психолог ДОЕЦ